Сигнали з всесвиту (Сигнали з всесвиту - 1) (на украинском языке)

Тема

Бабула Владимир

ВОЛОДИМИР БАБУЛА

Сигнали з всесвiту

Науково-фантастичний роман

у двох книгах

Переклали з чеської Микола ДАШКIЄВ

та Муза СОУЧЕК.

КНИГА ПЕРША

Сигнали з всесвiту

Своїм дiтям Митьковi, Аленцi, Томашевi та всiм iншим мандрiвникам у трете тисячолiття вiд щирого серця присвячує.

Замiсть пiслямови

Коли я востаннє переглядав коректуру оцiєї прочитаної Вами, шановний читачу, книги, радiо принесло приголомшуючу звiстку: вперше в iсторiї людства встановлено безпосереднiй контакт з iншою планетою сонячної системи,- радянська космiчна станцiя "Венера-4" досягла поверхнi нашої загадкової осяйної сусiдки i дослiдила хiмiчний склад, температуру й тиск її атмосфери.

Скажу щиро: коли я почув це повiдомлення, менi стало моторошно. Моторошно й радiсно. Гучнi числа, що ними так щедро сиплеш у розмовах на астрономiчнi теми, вперше сприйнялися не як абстракцiя, а як беззаперечна реальнiсть. ТРИСТА П'ЯТДЕСЯТ МIЛЬЙОНIВ КIЛОМЕТРIВ мав пролетiти пустельним Космосом дерзновенний посланець Землi, щоб у наперед визначену секунду, в наперед визначенiй точцi мiжпланетного простору зустрiти красуню Венеру. Аби подолати таку вiдстань, навiть променевi свiтла потрiбно ПОНАД ДЕВ'ЯТНАДЦЯТЬ хвилин! Тож з якою точнiстю мала бути розрахована траєкторiя космiчного корабля?! З якою дбайливiстю, з якою передбачливiстю було спроектовано й виготовлено деталi неймовiрно складної споруди, що витримала колосальне перевантаження i невагомiсть, температуру червоного жару i неземний холод, мiжпланетний вакуум i тиск венерiанської атмосфери, вiбрацiю та iнсоляцiю... i скiльки їх ще там було, отих знаних i незнаних небезпек, що з такою легкiстю могли звести нанiвець результат запуску нашого космiчного посланця!

I ось - перемога! Уявiть собi, читачу: десь серед бескиддя червоних скель Венери лежить наш мiжпланетний розвiдник. Можливо, в ньому ще жеврiє життя, вдихнуте в нього людьми Землi; можливо, ретельнi автоматичнi пристрої ще й досi вивчають чужу планету, а антени передавачiв ще й досi намагаються намацати рефлектори земних станцiй космiчного зв'язку, щоб розповiсти нам про таємничий, загадковий свiт...

Сьогоднi ми можемо тiльки уявити собi отi розжаренi скелi, помiж яких дзюрчать струмки рiдкого олова, оте шаленство блискавиць у густiй отруйнiй пiтьмi над нашою "Венерою-4". Та збiжить зовсiм небагато часу, i все це ми побачимо на екранах телевiзорiв, а згодом на поверхню Венери ступить нога людини. I це вже не фантастика, а близьке, розплановане майбутнє. Нинi нiкого не здивуєш запуском ще одного, бодай надвелетенського, супутника; ми вже навiть ремствуємо, що надто довго тривають приготування до висадки людини на Мiсяць, легковажно применшуючи складнiсть такої подорожi. Стався колосальний психологiчний злам: людство вирвалося в Космос, сповнилося вiри в себе, в свої сили i можливостi, звелося на вищий щабель.

А десять рокiв тому... Нi, часом таки корисно зазирнути в недалеке минуле! Буквально напередоднi запуску першого в свiтi радянського штучного супутника американцi бундючне проголосили свою програму завоювання Космосу, згiдно з якою вони мали вивести на навколоземну орбiту КУЛЬКУ ЗАВБIЛЬШКИ З АПЕЛЬСИН... та ще й десь близько 1980 року! Отож так званi "серйознi люди" i посмiхалися скептично, коли мова заходила про космiчнi подорожi: "Ат, фантастика!".

А "несерйознi" тим часом мрiяли й дерзали, непохитно вiрячи у всемогутнiсть людського розуму. Вiд напiвдитячих, наївних марень до перших теоретичних розрахункiв,- а звiдти й до перших недосконалих ракет,- отак рухалась людська мрiя про завоювання зоряного Всесвiту.

Помогите Вашим друзьям узнать о библиотеке