Рiки виходять з берегiв

Шрифт
Фон

Историческая повесть украинских советских писателей о народно-освободительном восстании на Украине в 1768 году, об одном из его организаторов - Никите Швачке.

Содержание:

  • Розділ І - ВИГНАНЦІ 1

  • Розділ II - ШЛЯХТИЧ СТЕФАН ЗУБРИЦЬКИЙ 2

  • Розділ III - В ГОСТЯХ У ДІДА ГРИГОРІЯ 3

  • Розділ IV - У РІДНОМУ СЕЛІ 4

  • Розділ V - ЛИХО НЕ ХОДИТЬ ПООДИНЦІ 5

  • Розділ VI - СТАНІСЛАВ КОПИТКЕВИЧ 6

  • Розділ VII - РОЗПРАВА 7

  • Розділ VIII - ПОРЯТУНОК 8

  • Розділ IX - ВІДПЛАТА 10

  • Розділ X - ЩЕ ОДНА ЗРАДА 11

  • Розділ XI - ВИБОРИ ОТАМАНА 11

  • Розділ XII - ПЛАТА ЗА ЗРАДУ 12

  • Розділ ХІІІ - ОСТРІВ МИГІЙСЬКИЙ 13

  • Розділ XIV - СПОВІДЬ 13

  • Розділ XV - РОЗПОВІДІ ВТІКАЧІВ 15

  • Розділ XVI - ПОМСТА 16

  • Розділ XVII - У КУДЕЛІ 18

  • Розділ XVIII - РАДА 18

  • Розділ XIX - ЗНОВУ РАЗОМ 19

  • Розділ І - НАЗУСТРІЧ ВОЛІ 20

  • Розділ II - ДО ЗБРОЇ! 20

  • Розділ ІІІ - ЧАС НАСТАВ 21

  • Розділ IV - У КАНЕВІ 22

  • Розділ V - ЩЕ ОДНА ЗУСТРІЧ 23

  • Розділ VI - ПІДГОТОВКА ДО ШТУРМУ 24

  • Розділ VII - ШТУРМ 26

  • Розділ VIII - У ПОХІД 27

  • Розділ IX - ТРАХТЕМИРІВСЬКИЙ СТАРОСТА 27

  • Розділ X - У РЖИЩЕВІ 28

  • Розділ XI - ВТЕЧА 28

  • Розділ XII - СУД 29

  • Розділ XIII - ЗУСТРІЧ З КАРБОВСЬКИМ 30

  • Розділ XIV - БУДЕМО БИТИСЯ ЧИ МИРИТИСЯ? 31

  • Розділ XV - ГАЙДАМАЦЬКІ ПОСЛИ 32

  • Розділ XVI - ЧИ ПАНИ ЗАОДНО? 32

  • Розділ XVII - ДНІ ВЕЛИКОГО СТРАХУ ДЛЯ ПАНІВ 33

  • Розділ XVIII - УСКОЧИЛИ В ХАЛЕПУ 33

  • Розділ XIX - У ФАСТОВІ 35

  • Розділ XX - У ПОІРПІННІ 35

  • Розділ XXI - ТРЕБА ДІЯТИ 37

  • Розділ XXII - КІНЕЦЬ СПОДІВАНЬ 37

  • Розділ XXIII - ОДЕРЖУЙ ТЕ, ЩО ЗАСЛУЖИВ 38

  • Розділ XXIV - ОЙ ПОВЕЗЛИ БАТЬКА ШВАЧКУ 39

  • Розділ XXV - ОСТАННІ ІСКРИ 40

  • ПІСЛЯМОВА 40

  • Примітки: 41

У2

К90

Розділ І
ВИГНАНЦІ

Їх, Микиту Швачку й Івана Письменного, вигнали з Києва обох разом, звинувативши в образі члена магістрату Данила Щербаня.

Микита Швачка якось зустрів купця Щербаня й запитав:

- Чи не могли б ви, пане Даниле, трохи приборкати своїх наймитів? Вони так знахабніли, що далі нікуди. Не дають проходу ні старому, ні малому: беруть на кпини, ображають, кривдять. На спудеїв Академії з киями кидаються, наклепи зводять… Говорять, нібито вони паркан у вас ламають, до склепу з товарами добираються.

А Іван Письменний додав:

- Та ще собаками бідних хлопців цькують.

Купець на ті слова нічого не сказав, а ввечері, коли Іван повертався з Академії, два Щербаневі наймити вискочили із засідки, збили його з ніг і почали гамселити куди попало. Та нагодився Микита, й обидва посіпаки дістали такого прочухана, що ледве добрели до Щербаневого двору. Наступного дня Микиту й Івана викликали до магістрату й сказали:

- Поскаржився на вас усіма шанований пан лавник Данило Щербань. Заявив, що ви його злодієм обізвали. Лава взяла заяву до уваги, вислухала свідків…

- Яких? - аж скинувся Микита.

- Наймитів пана лавника. Вони до сказаного додали: "Швачка не тільки ображав пана лавника, а й хату спалити нахвалявся".

І як не оправдувались Микита з Іваном, служники магістрату лише руками розвели:

- Так лава рішила.

Не стали слухати Микиту ні хазяїн шевської майстерні, ні цехові братчики, а Івана - ректор Академії; і довелося їм збирати своє начиння й мандрувати туди, звідки кілька років тому прийшли.

Слався тепер перед ними закурений пилом, добре в'їжджений і втоптаний босими ногами шлях на захід. Ішли на Білогородку, а там… на землі, захоплені польською шляхтою. Не хотілося ні Микиті, ні Іванові зустрічатися з гнобителями рідного люду, а доводилося. Та й куди ж інакше підеш, як не туди? Там обидва народилися, там виросли. То був рідний край.

- Може, тобі, Іване, краще на Запорізьку Січ податися? - порушив мовчанку Микита. - Шляхти не знатимеш…

- А мати ж як? - аж зупинився Іван. - Старенькі вони в мене. Недужі. Усе помочі ждуть. Давай провідаємо. Поживемо в Чорногородці якийсь час, Роздивимось. А потім… Ірпінь же нас не зупинить.

Шрифт
Фон
Помогите Вашим друзьям узнать о библиотеке