Кришталеві небеса

Тема

Микола Дашкієв

ПРО ЗЕМНЕ Й НЕБЕСНЕ

Земля — центр Всесвіту; навколо Землі на кришталевих сферах обертаються Сонце, Місяць,планети і незліченні зорі… А в захмарній високості над ними всемогутній і всюдисущий Бог…

Так гадали мудреці ще в сиву давнину.

Нам, сучасникам космічних польотів, смішно чути такі слова. Радянський штучний супутникштурмом узяв одну з найбільших твердинь церковників, “кришталеве небо”, і відтоді бідолашний“Бог” позбувся останнього притулку. Не з “божої волі”, а велінням дерзновенного розуму людськанога ось-ось ступить на незайману поверхню Місяця; в лабораторіях учених створюються неіснуючі вприроді чудесні сполуки; наближається час розкриття найвеличнішої таємниці природи — таємниціжиття й свідомості. Ми на власні очі пересвідчились у всемогутності науки; ми не віримо в“нерукотворні чудеса”, бо змалечку виростаємо матеріалістами. І нас часом навіть дивує, що нашіпращури були такі наївні й безпорадні. Адже все в природі пояснюється так просто!

Просто?.. А уяви-но, читачу, що ти народився п’ять сторіч тому, в похмуру й зловісну епохуСередньовіччя. Ще не народився Ньютон, ще не пролунало дерзновенне Галілеєві: “А все-таки вонакрутиться!”, і мікроскоп Левенгука ще не розкрив перед людиною химерний світ мікроорганізмів.Зате є догми Аристотеля, є чаклуни й алхіміки, є могутня, жорстока церква.

Уяви: над планетою завис страшний, всеосяжний морок. Тільки де-не-де блимають каганчики тапалахкотять вогнища інквізиторів. Калатають дзвони. Лунає загрозливе: “Покайся!”.

…І раптом перед тобою виникла осяяна світлом людина в скафандрі — гість з іншої зоряноїсистеми.

Ні, ні — хай ти не з полохливих і хай ти не тільки освічений, а навіть найвидатніший ученийсвого часу. Однак ти не знаєш ні радіо, ні телебачення, ні лазерних випромінювачів, нівертольотів, ні електронно-обчислювальних машин. Як ти поясниш надзвичайну могутність цьогостворіння?

Ти скажеш: це посланець бога або ж… диявол!.. Третього для тебе ще не існує. І хоч скількиторочитиме космічний гість про радіолокацію та про відносність часу і простору — ти не зрозумієшанічогісінько, бо ще потрібно тобі бодай у думці розтрощити оті “кришталеві небеса”, якізакривають реальну дійсність, — постати проти уявного бога і проти аж надто реальних попів. А це— болючий, складний, тривалий процес, і його не прискориш штучно.

Саме таку ситуацію змалював у своєму науково-фантастичному оповіданні “Дослід” талановитийчеський письменник Вацлав Кайдош. І як переконливо, як красиво прозвучала в нього прадавнялегенда про старого, що запродав душу чортові за молодість, — легенда, на сюжет якої Гете створивсвого невмирущого “Фауста”!

Гість з іншої планети, біопсихолог Мефі (згадай: Мефістофель!), хоче дати найученішійлюдині Землі, доктору Фаусту, найцінніше в світі — знання. Але егоїстичний старий зажадав іншого:молодості. Заради неї він ладен продати свою “безсмертну душу”.

Біопсихолог Мефі пропонує чудодійний препарат, який не тільки рятує від хвороб, а йперебудовує на краще свідомість людей. Але кого цікавить такий препарат? Фанатик-чернець заявляє,що хай краще всі мешканці міста вимруть від чуми, аби тільки вони не втратили віри в бога.

Дослід біопсихолога Мефі зазнав невдачі. Але він вірить, що настане час, і люди на Земліпозбавляться релігійної облуди.

А тепер, читачу, уяви іншу ситуацію: ти, наш сучасник, незабаром інженер, зненацькапотрапляєш у десяте століття. Ти маєш вогнепальну зброю і сірники, знаєш більше за наймудрішого змудреців тієї епохи. Здавалося б, перед тобою всі повинні впасти ниць, як перед всеземнимсамодержцем, живим богом на Землі…

Так спочатку й думав сержант Джеральд Робертс, коли після загадкового вибуху на військовійбазі опинився в далекому минулому. (Оповідання Пола Андерсона: “Людина, що прийшла надто рано”).Однак сталося по-іншому. Вже в перші дні перебування серед неписьменних, простих ісландцівсержант-американець виявився безпорадним. З нього глузували, а він не міг відстояти себе, бо невмів працювати фізично, не мав тих найелементарніших навичок та знань, без яких людина десятогостоліття не могла боротися за своє існування. Сержант Джеральд Робертс нічого не навчивісландців. Він не діяв, а тільки говорив, отож його розповіді про надзвичайні досягнення науки йтехніки двадцятого століття сприймалися просто як гарні побрехеньки. Не зумів цей американецьдовести й свою культурну вищість. “Справжнього лоску в нього не було, — з жалем констатує старийісландець Уольфсон. — Він не годен був заримувати бодай двох віршованих рядків! Неосвічені йвідсталі, певно, люди живуть в отих Сполучених Штатах!”

Дещо в іншому плані розвиваються події в оповіданні Гаррі Гаррісона “Смертні мукиприхідця”. Автор показує двох “носіїв культури”, землян, на далекій планеті Вескера. Перший ізних, торгівець Джон Гарт, поважає наївних і простодушних мешканців планети, поступово передає їмзнання землян, привчає до пращ. Другий — місіонер отець Марк — взяв за мету “навернути вескеряндо лона церкви”, отож повсякчас торочить їм усякі релігійні небилиці. Справа кінчається тим, щовескеряни, аби перевірити істинність християнського вчення, розіп’яли на хресті місіонера,сподіваючись його воскресіння. Але цей жорстокий експеримент не піде марно: разом із смертю отцяМарка рушилось назавжди і те “кришталеве небо”, яке намірився воздвигнути над вескерянамифанатичний піп, аби відгородити їх від справжніх знань.

У збірці науково-фантастичних оповідань, яку ти, читачу, тримаєш у руках, немає оповіданняпід назвою “Кришталеві небеса”. її названо так тому, що вся вона має гостре антирелігійнеспрямування. Кожен з авторів збірки по-своєму руйнує оті залишки застарілих уявлень, за які щечіпляються церковники.

Кілька оповідань у збірці написано в гумористичному плані. Таке, наприклад, оповіданнярадянського письменника Всеволода Ревича “Штурмовий тиждень”, — своєрідний вступ до книги.

З лукавою посмішкою розповідає автор історію “сотворіння Землі”, а на додаток ще йнескінченного Всесвіту. Ні, “Бог” Всеволода Ревича зовсім не отой могутній вседержитель, в ім’яякого церковники всіх мастей знищили мільйони людей, а симпатичний дідусь, який чухає потилицю,замислившись над нерозв’язним питанням, хоче стукнути кулаком по столу (а стіл ще не створено!) ідуже пишається з себе, що винайшов креслярський пристрій, так званий кульман.

“Ви порушуєте мені графіки! — кричав він на завспіргала (завідувача відділом спіральнихгалактик і газових туманностей)… — Що ж, по-вашому, я повинен сотворити світло раніше, ніжсотворю Сонце? Та це ж курям на посміховисько!” І сам себе перепитує: “Яким курям?” — адже курейще не створено!

“Клята логіка” виявляється сильнішою за “божу волю”; “Бог” так і не дійшов висновку, мусятьчи не мусять перетинатися паралельні лінії в безконечності, не збагнув до кінця розробленогоангелом-теоретиком проекту будови матерії і підписав, не читаючи, список проектів 2 443 877 видівкомах.

Ми читаємо — і посміхаємось разом з автором; справді, можна поспівчувати такому “Богові”!Сотворити Всесвіт — нелегка справа!

Таку ж співчутливу посмішку викликає і чорт з оповідання американця Артура Порджеса “СаймонФлегг і чорт”. Взявшись за розв’язання знаменитої теореми Ферма, чорт… захопився математикою!

А фера (добрий дух!) з оповідання американця Роберта Шеклі “Царська воля”? Виконуючи наказцаря Алеріана, який живе в 2000-му році до нашої ери, він нишком тягне з крамнички БобаГрейнджера пральну машину, вентилятор, холодильник, — адже це такі речі, які в далекому минуломуне купиш ні за які скарби світу!

Помогите Вашим друзьям узнать о библиотеке

Похожие книги

1984
158.9К 59
Берсерк
39.7К 163